|
|
|
С. Камишан
Листки з
Сибірського календаря
У цю добірку ввійшли матеріали,
опубліковані, головним чином, у газеті
«Наука в Сибіру»
протягом 1996 і 1997 років. Історія цих публікацій починається з тих
часів, коли я після одинадцяти місяців безробіття почав працювати в
науково-видавничому центрі «Сибірський хронограф». Профіль
видавництва — наукова література, переважно гуманітарна, особливо —
історична, особливо — присвячена історії Сибіру — спонукав мене
запропонувати керівництву підготувати популярне видання, що відповідало
б напрямку нашої діяльності, але за рівнем було б доступним будь-якій
«людині з вулиці». На мій погляд, найкраще такій ідеї ненав’язливої й
цікавої пропаганди історії Сибіру відповідала б не книга, а, скажімо,
настільний календар: купують його не так для читання (на відміну,
скажімо, від відривного), як для ділових записів, але все надруковане
в ньому так чи інакше читається, не проходить повз увагу
користувачів. Якийсь час пішов на те, щоб
переконати начальство в інформаційних і комерційних достоїнствах такого
календарю, а потім, оскільки ініціатива, як відомо, має бути покарана,
мені ж і доручили цей календар готувати. Треба сказати, що тоді я про
історію Сибіру тільки й знав, що був якийсь Єрмак та був якийсь Потанін
(Колчак не рахується як фігура скоріше загальноросійська). Два місяці
сидіння над Сибірською радянською енциклопедією (двадцяті — тридцяті
роки), п’ятитомною «Історією Сибіру» (шістдесяті), книгами Ядринцева,
Словцова, Щеглова, Максимова, журнальними і газетними публікаціями
дали мені можливість зібрати порядну кількість матеріалу. Потім
почалася обробка й верстка, і в жовтні 1992 календар був готовий до
друку. Перший випуск (на 1993 рік) одержав непогану пресу і помітне число шанувальників. Відомі випадки, коли одна людина здобувала два примірники: один клала на стіл, другий віддавала переплести й ставила в палітурці на книжкову полицю. Другий випуск (на 1994 рік) вийшов тиражем трохи більше, але потім у видавництві забракло грошей, і я, безуспішно спробувавши знайти видавця деінде, наприкінці 1994 року запропонував деяким газетам друкувати матеріали календаря з номера в номер: шкода було, що все зібране мною (а фонд даних постійно поповнювався, та й зараз поповнюється) якщо й не пропаде зовсім, то буде лежати в шухляді невідомо скільки. На мою пропозицію відгукнулися газета Президії Сибірського відділення РАН «Наука в Сибіру», газета СибВО «Воїн Росії» та кемеровський «Кузбас». Частково матеріали друкувалися також у «Правді Алтаю», «Бурятії» і «Хакасії» (з ними не вдалося встановити регулярного зв’язку, я раз у раз спізнювався з передачею матеріалу і зрештою припинив співробітництво). Підійшов до кінця й 1995 рік. «Кузбас» продовжив співробітництво зі мною й на 1996, а дві інші газети, хоча й використали ледь десять-п’ятнадцять відсотків матеріалу, відмовилися публікувати щось далі. Тим часом ненадрукованим залишалося багато цікавого, а що ще важливіше — деякі події, коротко описані в календарі, вимагали не куцого, за умовами жанру лаконічного, запису, а хоч трохи більш розгорнутого тексту. Тоді я запропонував редакторові «Науки в Сибіру»: «Давайте, я вам описуватиму не три-п’ять подій на день, а одну-дві на тиждень, але зате не по п’ять рядків, а по сто-двісті». Той погодився. Так і з’явилася на сторінках газети рубрика «Листки з Сибірського календарю». Технологія заповнення її досить повно викладена в наступних замітках «Божество революції, що вмирає та воскресає» та «Щодо певного призвіща»: накопичення всілякої інформації, якщо змога — цікавої, часто екзотичної (найчастіше спонукальним мотивом до написання тієї чи іншої замітки було те, що мені кортіло поділитися з читачами тим, що я вичитав,— часом вичитав щойно), іноді просто не дуже відповідальна балаканина, але не без задньої думки. Зрозуміло, ці тексти — не самостійні розвідки, а переказ чужого, так що жанр можна визначити як шкільний виклад (навіть не твір). Правда, мушу зауважити у своє виправдання, що майже в кожнім випадку я користався не одним, а щонайменше двома джерелами; таким чином, це вже не плаґіат, а компіляція — згідно зі старим академічним жартом. На жаль, моя необов’язковість не
дозволила зробити цю рубрику досить регулярною: перерви в появі моїх
заміток досягали кількох місяців. Проте рубрика існувала й навіть користувалася деякою популярністю. Окремі матеріали зацікавили й інші видання — звичайно, я передавав їх туди, трохи змінивши (частіше — у бік розширення). Як результат нагромадилася така собі купа дуже різнорідних текстів, купа пухка й сумбурна, але не зовсім позбавлена якогось не завжди відчуваного явно, але постійно присутнього стрижня (про це, втім, краще судитиме читач). Так ця купа й лежала (тільки зрідка я давав читати добірку знайомим), поки Олександр Фадєєв, що познайомився зі мною на ґрунті зовсім інших краєзнавчих інтересів, не запропонував представити деякі нариси в Інтернеті, за що я йому глибоко вдячний. Треба взяти до уваги, що ці матеріали були прив’язані до певних дат, а багато які з них так чи інакше стосувалися й злободенних подій, навряд чи цікавих тепер, коли минув час. Відповідно до принципу найменшої дії я вирішив залишити все як воно є, виправивши лише помилки, та додавши подекуди примітки, якщо після публікації тексту вдавалося знайти додатково цікаві подробиці. Так що при читанні звертайте, будь ласка, увагу на час надрукування нарису. Останній із представлених
матеріалів не друкувався в газетах, а був включений у Сибірський
календар на 2000 рік (він виходив у трохи іншій формі: крім коротких
записів про події, туди ввійшли також невеличкі замітки, що теж
примикають до даного циклу). На сайті представлена лише мала частина
нарисів. Якщо хтось зацікавиться іншими – пишіть
camyshan@narod.ru |
